Частина VІІ. Похоронна станція для двох

Похоронна станція «Евридіка» рекламувала смерть як останню спільну подорож.

На офіційній голограмі двоє красивих людей похилого віку йшли назустріч зоряному світлу, тримаючись за руки, а над ними ніжним срібним шрифтом сяяло:

«Любов не зобов’язана закінчуватися разом із тілом».

Веста Рін прочитала слоган двічі.

— Уже ненавиджу це місце.

Каель сидів поруч у кріслі «Непристойної Пропозиції» й дивився на станцію, що повільно збільшувалася за оглядовим склом.

— Ми ще навіть не пристикувалися.

— Маркетинг достатньо переконливий.

— Ви професійно ненавидите романтику?

— Ні. Лише коли вона продається пакетами.

Веста збільшила інформаційне вікно.

ПАКЕТ «РАЗОМ НАЗАВЖДИ»
Дві меморіальні капсули.
Спільний нейроархів.
Довічне підтримання післясмертного каналу.
Безкоштовна музика на церемонії.

— Безкоштовна музика, — сказала Веста. — Оце вже аргумент.

Каель ледь усміхнувся.

— Можливо, у них хороший оркестр.

— Після смерті мені буде байдуже.

— У цьому й перевага.

Веста глянула на нього.

— Чорний гумор вам личить.

— Поганий вплив.

— Пишаюся.

За склом виросла «Евридіка».

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/saturn-klcya-dlya-tih-hto-ne-vtk-b459029?c=5159547