Парадоксальний світанок на чужій планеті: туман стелиться, гравітація ніби втомилась і «відпустила» одну з дівчат у повітря. Поруч — неземні істоти з кавою та виразом обличчя «це ще не найгірше». Над ними зависає тарілка, а далекі міста блимають крізь серпанок. Сарказм у повітрі густіший за туман: коли ніхто не дивився — стало тільки смішніше.