На міжгалактичній трасі, де зоряний вітер зриває пил із уламків цивілізацій, дівчата в прозорих космічних шатах спостерігають за надновою, що вибухає з пафосом ображеної примадонни. Поряд неземні істоти роблять вигляд, ніби це звичайна зупинка біля узбіччя Всесвіту. Світлі туманності, блиск металу й абсурдна велич катастрофи створюють кадр для архіву, де навіть кінець світу має позувати красиво, а сарказм тихо ховається між зоряним пилом і чужими очима.