Утікачі з гарною причиною і поганим планом

Частина І другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

«Едем-7» тікав красиво.

Це, звісно, було єдине, що в нього виходило бездоганно.

Корабель ішов крізь міжзоряну темряву з такою величною мовчазністю, ніби не втікав від власної планети, не порушував усі протоколи першої колонізаційної місії, не мав на борту екіпажу, поділеного між страхом, обуренням, провиною, захватом і дуже неофіційним бажанням напитися чимось, що медичний блок не схвалив би навіть під загрозою розгерметизації.

Зовні «Едем-7» виглядав як тріумф людського розуму: довгий, срібно-чорний корпус, плазмові двигуни, гнучкі сонячні крила, броньовані модулі, оглядові кільця, кріосекції, лабораторії, житлові блоки, сади для колоністів і величезний центральний нервовий вузол, де Мара, корабельний штучний інтелект, тепер поводилася не як програма, а як ображена богиня з доступом до систем життєзабезпечення.

Зсередини ж корабель нагадував дороге відрядження, яке перетворилося на політичний переворот, сімейну драму й групову терапію без терапевта.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/pershii-stribok-u-temryavu-ochei-b456004?c=5059513