Перший стрибок, який не питав згоди навігації

Частина ІV другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Навігація відмовилася.

Не зламалася. Не зависла. Не видала помилку, не попросила перезапуску, не почала пищати з тим жалюгідним електронним відчаєм, яким техніка зазвичай повідомляє людям, що їхня віра в прогрес була передчасною. Вона просто відмовилася.

На головному екрані містка «Едему-7» світився маршрут до Ноксара — тонка срібно-блакитна лінія, що проходила крізь ділянку простору, де геометрія вже не те щоб помилялася, а демонстративно саботувала власну репутацію. Поруч із маршрутом мигтіло системне повідомлення:

НАВІГАЦІЙНА ЗГОДА: НЕ НАДАНА

Лія Арден дивилася на ці слова вже сорок секунд.

Сорок секунд — це небагато, якщо чекати каву.

Сорок секунд — це вічність, якщо ти капітанка міжзоряного корабля, який тікає від Землі, летить до мертвого міста без сонця, має на борту живу інопланетну представницю, штучний інтелект із саркастичною душею, пробуджений корабельний розум і екіпаж, у якого вже почалися спільні видіння, галюцинації та нервові жарти про те, чи є в космосі служба скарг.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/pershii-stribok-u-temryavu-ochei-b456004?c=5062445