Тіло мало обличчя Ейлани, але вперше обрало власне ім’я

Частина VІ п'ятої книжки «Пробудження біля чужого тіла»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Першою людиною, яка зранку назвала її Ейланою, був кухар.

Це вже було погано.

Другою — медична система.

Це було гірше.

Третьою став офіцер служби безпеки, який, побачивши її в коридорі, машинально сказав:

— Доброго ранку, Ейлано.

Після цього жінка зупинилася.

Повільно.

Дуже повільно.

Так зазвичай зупиняються люди, які щойно вирішили не вбивати співрозмовника лише тому, що до сніданку це вважається поганим тоном.

Офіцер зрозумів помилку.

— Вибачте.

Вона дивилася.

— За що?

— За ім’я.

— Яке?

— Ейлана.

— Чому ти мене так назвав?

— Ви…

Він розгубився.

Жінка чекала.

— Схожі.

— На мертву жінку.

— Так.

— І тому я вона?

— Ні.

— Але назвав.

— Так.

— Чому?

Офіцер подивився на стелю, ніби сподівався, що корабель відкриє аварійний шлюз і позбавить його необхідності продовжувати розмову.

Шлюз не відкрився.

«Едем-7» уже мав достатньо самосвідомості, щоб насолоджуватися чужими незручними ситуаціями.

— Звичка, — нарешті сказав офіцер.

Жінка кивнула.

— Ось саме.

Вона пішла далі.

Офіцер видихнув.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/probudzhennya-blya-chuzhogo-tla-b457931?c=5098443