Жінка, яка прокинулася чужою, заснула собою

Епілог п'ятої книжки «Пробудження біля чужого тіла»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Через три дні після того, як людство майже перетворило безсмертя на корпоративну послугу з автоматичним продовженням підписки, на борту «Едем-7» уперше настала тиша.

Нормальна.

Без великої літери.

Без древньої сутності.

Без мільйонів голосів, які намагалися переконати тебе, що особиста свобода — це просто невдале налаштування користувача.

Ніхто не кричав.

Ніхто не прокидався в регенераційній капсулі.

Жоден адмірал не вимагав передати йому право власності на чужу свідомість.

Навіть Орен Вей не отримав нового юридичного прецеденту протягом шести годин.

Саме це налякало його найбільше.

— Щось не так, — заявив він за сніданком.

Лія підняла очі від чашки.

— З чим?

— З усім.

— Дуже конкретно.

— Уже шість годин ніхто не повернувся з мертвих.

Юнас Гейл, який сидів через два столи, підняв ложку.

— Я можу лягти й удавати.

Орен глянув.

— Не смішно.

— Мені смішно.

— Ти юридично досі складний випадок.

— А ти юридично досі зануда.

Мара, яка сиділа поруч з Аелою, сказала:

— Обидва твердження підтверджені.

Лія ковтнула каву.

— Мара.

— Що?

— Не заохочуй.

— Я не заохочую. Я класифікую.

Аела дивилася на них і думала, що, мабуть, саме так виглядає нормальне життя після кінця світу.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/probudzhennya-blya-chuzhogo-tla-b457931?c=5102941