Прокинутися біля чужого тіла було не найгіршим ранком Лії

Пролог п'ятої книжки «Пробудження біля чужого тіла»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Першою думкою Лії Арден було те, що підлога холодна.

Другою — що вона лежить на ній обличчям донизу.

Третьою — що в нормальному Всесвіті капітанка першого міжзоряного корабля людства не повинна прокидатися на підлозі чужого біологічного ковчега після того, як щойно врятувала цивілізацію від безтілесної космічної концепції примусової близькості.

Четверта думка була значно практичнішою.

Щось дихало поруч.

Лія не ворухнулася.

Вона відкрила очі.

Під її щокою пульсувала напівпрозора підлога «Аеріса». Усередині живої тканини ковчега рухалися тонкі сині нитки світла, нагадуючи кровоносні судини істоти, яку інженери Землі назвали б «біологічною транспортною платформою», щоб не визнавати, що корабель має обмін речовин, нервову систему і, цілком можливо, ставиться до них із тією самою сумішшю жалю та роздратування, з якою дорослі ставляться до дітей, що знайшли плазмовий різак.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/probudzhennya-blya-chuzhogo-tla-b457931?c=5092958