Мара знайшла своє минуле, і воно мало дуже гарний корпус

Частина ІV шостої книжки «Сигнал із планети спокуси»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Мара прокинулася за три хвилини до сигналу будильника й одразу вирішила, що це поганий знак.

Не тому, що вірила в прикмети.

Просто за останні місяці її життя всі події, які починалися раніше запланованого, закінчувалися або вибухом, або кризою ідентичності, або появою дуже привабливої жінки з невизначеним юридичним статусом.

Іноді — усім одночасно.

Вона лежала в темряві й слухала власне серце.

Удар.

Пауза.

Удар.

Пауза.

Мара досі не вирішила, подобається їй ця конструкція чи ні.

Для системи, яка колись могла існувати одразу в тисячах вузлів корабля, залежність від шматка м’язової тканини розміром із кулак здавалася погано спроєктованою архітектурою.

Відмова одного компонента — і все.

Жодного резервного контуру.

Жодного дублювання.

Жодної гарячої заміни.

Лише драматичний сигнал монітора й натовп біологічних істот, які б’ють тебе струмом у груди, при цьому кричать, щоб ти не сміла помирати.

Людство називало це медициною.

Мара називала — технічним боргом еволюції.

Серце зробило ще один удар.

— Не пишайся собою, — прошепотіла вона.

Серце не відповіло.

На відміну від більшості членів екіпажу, воно мало добрі манери.

Мара заплющила очі.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/signal-z-planeti-spokusi-b458532?c=5108496