Планета сказала «приходьте», а здоровий глузд удав, що не почув

Пролог шостої книжки «Сигнал із планети спокуси»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Першою ознакою того, що новий день на «Едемі-7» знову не матиме нічого спільного зі здоровим глуздом, був голос Саери.

Він пролунав у каюті Лії Арден о четвертій годині сімнадцять хвилин корабельного часу.

Тихо.

Майже ніжно.

Так близько, ніби астеріанка лежала поруч.

— Ліє.

Капітанка розплющила очі.

Поруч справді лежала Саера.

Це дещо ускладнювало ситуацію.

Її волосся розсипалося по подушці темним віялом, обличчя було спокійним, а рівний подих означав, що вона спить. Їхній ментальний зв’язок залишався закритим — добровільно, як вони й домовилися після всього того міжвидового емоційного безладу, який людство в іншій ситуації неодмінно назвало б «перспективним дипломатичним досвідом» і спробувало запатентувати.

Голос пролунав знову.

Не від Саери.

З динаміка.

— Ліє, досить рятувати всіх.

Лія повільно сіла.

Її рука автоматично потягнулася до панелі біля ліжка.

— Мара?

Тиша.

Саера ворухнулася, але не прокинулась.

— Ти втомилася, — продовжив голос із динаміка. — Я знаю.

Лія завмерла.

Це був голос Саери.

Не просто схожий.

Не реконструйований поганим синтезатором.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/signal-z-planeti-spokusi-b458532?c=5104678