Ковчег, який попросив зробити йому штучне дихання

Частина І четвертої книжки «Її подих у невагомості»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Живий корабель проковтнув «Едем-7» без жодного пострілу, дозволу чи спроби приховати, що людська дипломатія цього разу навіть не встигла зіпсувати перше враження.

За прозорими мембранами «Аеріса» прокидалися тисячі тіл.

Спочатку вони здавалися лише тінями: витягнутими силуетами в молочному світлі, темними вигинами кінцівок, блідими обличчями за тонкими оболонками коконів. Потім внутрішнє сяйво ковчега посилилося, і стало зрозуміло, що в його стінах сплять не сотні й навіть не тисячі представників одного виду.

Тут лежала колекція цивілізацій.

Люди назвали б її генетичним банком, евакуаційним фондом або стратегічним ресурсом — залежно від того, який відділ першим устиг би поставити печатку. Сам «Аеріс», схоже, вважав їх пасажирами.

Кокони розкривалися й закривалися, наче повіки. Усередині ворушилися істоти з прозорою шкірою, світлими кістками, пелюстками замість волосся, кількома парами рук і такими складними обличчями, що людська еволюція поруч із ними виглядала як рання версія програмного забезпечення, яку випустили через тиск інвесторів.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/podih-u-nevagomost-b457298?c=5082690