Тіло, якого ніхто не просив повертати

Епілог четвертої книжки «Її подих у невагомості»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Місяць ніколи не вмів дихати.

Саме тому перший вдих під його поверхнею не почув ніхто.

Не було атмосфери, яка могла б здригнутися.

Не було лісів, що нахилили б крони.

Не було океану, здатного підняти хвилю.

Лише старий підземний комплекс під морем Спокою, кілька кілометрів базальту над ним і двері, які не відчинялися сто двадцять сім років.

На дверях усе ще залишався напис:

ПРОЄКТ «ПЕРШИЙ ПОДИХ»
РІВЕНЬ ДОПУСКУ: СОЛЯРНИЙ
БІОЛОГІЧНИЙ ДОСТУП ЗАБОРОНЕНО

Під написом хтось колись приклеїв маленьку жовту наліпку:

НЕ ЧІПАТИ. СЕРЙОЗНО.

Через десятиліття пил майже стер останнє слово.

Людство мало дивовижний талант створювати найнебезпечніші технології у Всесвіті, а потім компенсувати нестачу етичної підготовки канцелярським клеєм.

У глибині комплексу працював один реактор.

Не основний.

Резервний.

Його давно мали вимкнути.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/podih-u-nevagomost-b457298?c=5092117