Сигнал, який дихав без легень

Пролог четвертої книжки «Її подих у невагомості»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Після того як зорі заговорили всі одночасно, тиша на борту «Едем-7» стала схожою на людину, яка щойно сказала щось надзвичайно дурне й тепер сподівається, що решта присутніх раптово втратить слух.

Ніхто не втратив.

Навпаки, корабель почув забагато.

Сигнали надходили з усіх напрямків, хоча саме поняття напрямку після Межової Темряви, Ноксара, каюти без номера й часткового воскресіння давньої навігаційної свідомості мало приблизно таку саму репутацію, як земні обіцянки не втручатися у внутрішні справи відкритих цивілізацій. Технічно воно існувало. Практично краще було тримати руку біля аварійного вимикача.

На центральному екрані містка спалахували десятки позначок. Одні повторювали математичні послідовності. Інші передавали уривки образів, які Мара перекладала як міста, океани, страх, голод, прохання не наближатися й, у двох випадках, дуже переконливі погрози спалити будь-кого, хто прилетить із прапором.

Лія Арден вважала останні сигнали найздоровішою формою міжзоряної дипломатії, яку їй доводилося зустрічати.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/podih-u-nevagomost-b457298?c=5081813