Тиша, яка знала імена всіх на борту

Частина ІІ третьої книжки «Каюта, де мовчали зорі»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Двері без номера з’явилися біля каюти Лії о другій годині сімнадцять хвилин корабельного часу.

О другій годині вісімнадцять хвилин вони вимовили її ім’я.

Не звання.

Не прізвище.

Не сухе «капітанко», яким екіпаж зазвичай прикривав страх, провину, бажання поскаржитися або надію, що хтось компетентніший уже знає, як відвернути черговий кінець світу.

Двері сказали:

— Ліє.

Голос належав Елі Крос.

Жінці, яка загинула сім років тому.

Лія стояла посеред власної каюти в легкій темній сорочці, без форми, без зброї та без жодної пристойної причини виглядати так, ніби привиди мали право приходити до неї після опівночі.

Саера була поруч.

Її пальці все ще тримали Ліїну долоню після слів Ноа Вельса: «Капітанко, тут є ще хтось». Срібний візерунок під шкірою обох жінок пульсував синхронно, зраджуючи тіло швидше, ніж обидві встигали вдягнути на обличчя звичну холодність.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/kayuta-de-movchali-zor-b456679?c=5071974