Частина І. Повернення дезертира

Корабель, яким Дар Крейн повертався на Марс, називався «Вдова-13».

Назва не викликала довіри, зате чесно попереджала пасажирів про можливі наслідки польоту. На борту не було ані стюардеси, ані рятувальних капсул, ані жодної деталі, виготовленої в одному столітті з іншими. Правий двигун колись належав військовому буксиру, лівий — шахтарському комбайну, а система вентиляції, судячи з запаху, раніше працювала в крематорії або парламентській їдальні.

Капітан корабля, одноокий контрабандист Боско Лейн, запевнив Дарa, що судно надійне.

— Воно пережило три війни, два падіння на астероїди й один офіційний техогляд, — сказав він.

— Техогляд був найнебезпечнішим?

— Інспектор знайшов вісімдесят сім порушень.

— І що сталося?

— Ми знайшли вісімдесят вісім причин, чому він мав мовчати.

Дар вирішив не уточнювати, чи вісімдесят восьмою причиною була лопата.

Він сидів у кріслі другого пілота, дивився крізь подряпане скло і спостерігав, як Марс повільно виростав попереду. Червона планета висіла в темряві, обведена тонкою лінією атмосфери, наче хтось обережно підкреслив її в підручнику як приклад того, що людство здатне колонізувати будь-який світ, якщо там достатньо ресурсів і недостатньо місцевих мешканців, здатних подати до суду.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/mars-chervona-respublka-mertvih-gerov-b457294?c=5081794