Серіал: Зоряні хроніки

Третій сезон: Веселі похорони імперії
Серія 29: Останній тост за тирана

Імперія втратила голос.

Це було майже неприродно.

Після “Архіву вкрадених голосів”, після зірваної Останньої промови, після того як Марта вимкнула імперський мікрофон ложкою, Аврелія-Прайм уперше прокинулася без державного пояснення власного ранку. Ніхто не сказав громадянам, що вони мають відчувати. Ніхто не попросив їх ушанувати біль, стабільність, єдність, жертву, тяглість, скорботу або ще якийсь блискучий мотлох із палацової комори. Ніхто не заспівав гімн. Ніхто не підняв прапор. Ніхто не поставив статую.

Це мало б бути полегшенням.

Але тиша виявилася не м’якою.

Вона була голодною.

У тиші люди чули не імперію, а себе. А це набагато страшніше, ніж будь-який гімн, бо гімн хоча б бреше у знайомому ритмі.

На Центральній площі ще лежали золоті статуї. Одні — обережно покладені на гравітаційні подушки, інші — розібрані, деякі — перетворені на низькі меморіальні столи. Матір Орбіти лежала боком перед палацом і, за словами Орена Сальвейна, нарешті “бачила ноги”. Це стало новим дитячим висловом: якщо хтось говорив надто зверхньо, діти казали: “Йому треба побачити ноги”.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/zoryan-hronki-treti-sezon-vesel-pohoroni-mper-b456065?c=5086069