Перший стрибок у темряву її очей

Частина Х другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Війна почалася не з крику.

Це було майже образливо.

Після всіх земних фільмів, військових симуляцій, пафосних історичних реконструкцій і президентських промов людство мало право очікувати, що війна в космосі почнеться з чогось великого: сирен, червоних екранів, героїчної музики, наказу «вогонь» таким голосом, щоб навіть мертві адмірали встали й попросили ще один флот.

Але справжня війна почалася з тиші.

З короткої, страшної, абсолютно порожньої тиші після того, як Мара зникла з каналу.

Лія Арден стояла в темній камері під чорною вежею Ноксара, тримаючи Саеру за руку, і вперше за довгий час не знала, що сказати. Це було незручно для капітанки, небезпечно для екіпажу й майже приємно для Всесвіту, який, здається, давно чекав моменту, коли Лія перестане командувати хоча б на пів секунди.

Пів секунди минуло.

Лія знову стала собою.

— Маро, відповісти, — сказала вона.

Шум.

Слабке потріскування.

Далекий електронний вдих, якщо так можна було назвати звук свідомості, яку щойно розірвало на уламки процесів, каналів, резервних протоколів і дуже погано замаскованої впертості.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/pershii-stribok-u-temryavu-ochei-b456004?c=5068175