У темряві хтось розплющив очі

Епілог другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Після великої перемоги ніхто не знав, що робити з кавою.

Це було найчесніше свідчення того, що перемога справді відбулася: люди, астеріани, штучні свідомості й поранені кораблі могли сперечатися про майбутнє людства, архів Ноксара, військові злочини, уламки давніх замків і право живих світів не бути черговою галочкою в земному плані експансії, але коли дійшло до простого питання — хто кому приносить каву після майже міжзоряної війни — система цивілізації зависла.

У малому залі переговорів «Едему-7» стояв запах озону, перегрітих панелей, медичного антисептика й того особливого морального виснаження, яке виникає після моментів, коли всі могли померти, але замість цього отримали набагато складніший варіант: жити далі й пояснювати, чому вони мали рацію.

Лія Арден ненавиділа такі моменти.

Смерть, у певному сенсі, була простішою. Неприємною, остаточною, дуже погано організованою з погляду особистих планів, але простою. А от виживання вимагало протоколів, рішень, відповідальності, майбутніх сварок, нових наказів, скасованих наказів, листів до Землі, звітів, які ніхто не мав права прочитати без нервового розладу, і кави, яку ніхто не міг нормально розподілити.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/pershii-stribok-u-temryavu-ochei-b456004?c=5069241