Частина І. Планета, де компліменти звучать як меню

Прокидатися після аварійної посадки взагалі не належить до тих задоволень, заради яких люди подорожують галактикою.

Прокидатися після аварійної посадки зв’язаною, з гірким присмаком отрути на язиці, з головою, яка пульсує так, ніби в ній оселився маленький, злий і дуже працьовитий молоток, — це вже окрема форма космічного хамства. А якщо при цьому твоє перше чітке враження полягає в тому, що тебе несуть кудись, як урочисто загорнуту проблему, то навіть найвищий рівень внутрішньої дисципліни починає підозрювати, що день задався не зовсім ідеально.

Лея Вальмор розплющила очі не одразу. Спочатку прийшли запахи. Дим. Сіль. Піт. Солодкий, майже медовий аромат розтертого листя. Ще щось м’ясне, пряне, підсмажене — надто виразне, щоб бути випадковим. Потім з’явився рух: рівне, пружне похитування, ніби її тіло несли на широких плечах люди, які звикли ходити лісом так, як багаті жінки ходять по дорогому килиму — без поспіху, впевнено і з тихим презирством до всіх перешкод.

Лише після цього світ нарешті ввімкнувся зображенням.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/podavati-garyachoyu-b453583?c=5020284