Саера отримала минуле назад і не знала, куди його поставити

Частина ІІ п'ятої книжки «Пробудження біля чужого тіла»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Саера прокинулася від чужого спогаду.

Не від звуку.

Не від тривоги.

Не від дотику.

Від запаху.

Холодні квіти.

Волога кора срібних дерев.

Озон після далекої грози.

І шкіра Ейлани, на якій завжди залишався слабкий аромат гірких плодів із північних садів Астери.

Саера розплющила очі.

Стелі не було.

Над нею тягнулася напівпрозора мембрана гостьової каюти «Едем-7», крізь яку проступали м’які сині лінії корабельної нервової системи.

Не Астера.

Не холодний сад.

Не минуле.

Поруч спала Лія.

На спині.

Одна рука лежала над головою, друга — поверх ковдри.

Обличчя було розслаблене настільки, наскільки взагалі могло бути розслабленим обличчя жінки, яка останні місяці прокидалася або від аварійної тривоги, або від повідомлення, що людство знову знайшло новий спосіб стати загрозою для Всесвіту.

Саера лежала нерухомо.

І слухала.

Серце Лії билося рівно.

Власне серце — трохи швидше.

Зв’язок між ними був закритий.

Добровільно.

Так було правильно.

Так вони домовилися.

І саме тому Саера точно знала: те, що щойно відчула, не прийшло від Лії.

Вона знову вдихнула.

Запах зник.

Залишився тільки стерильний аромат повітря «Едем-7», слабкий металевий присмак регенераторів і Лія.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/probudzhennya-blya-chuzhogo-tla-b457931?c=5094895