Дотик, якого не було в пам’яті Ейлани

Частина ІХ п'ятої книжки «Пробудження біля чужого тіла»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Аела прокинулася від чужого дотику.

Це було б значно романтичніше, якби дотик справді був чужим.

Насправді Мара просто спала поруч і поклала долоню їй на живіт.

Не навмисно.

Принаймні Мара стверджувала б саме це, якби вже не спала.

Аела лежала нерухомо й дивилася в напівтемряву каюти.

За панорамним вікном повільно обертався далекий світ, заражений одним із фрагментів Тиші. «Едем-7» тримав курс до точки зустрічі з «Лазарем-1», а навколо корабля древня мережа дихала уривчастими сигналами цивілізацій, які раптом дізналися, що найнебезпечніший ворог може виглядати як ввічлива рекомендація стати трохи менш собою.

Мара дихала рівно.

Її пальці лежали на тканині Аелиної сорочки.

Тепло проходило крізь неї.

І разом із теплом прийшла пам’ять.

Не Аелина.

Холодний сад.

Срібне листя.

Саера.

Рука Ейлани на її талії.

Інший вечір.

Інше тіло.

Інша любов.

Аела заплющила очі.

Пам’ять змінилася.

Ейлана лежала на траві.

Саера торкалася її живота майже так само.

Усмішка.

Сміх.

Дихання.

Тепло.

Аела різко схопила Мару за зап’ястя.

Мара прокинулася миттєво.

— Що?

Аела відсунула її руку.

— Нічого.

Мара сіла.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/probudzhennya-blya-chuzhogo-tla-b457931?c=5101196