Частина V. Три доми, три отрути

На Венері отрута ніколи не була просто речовиною.

Це було б надто грубо.

Речовини призначалися для провінціалів, невдалих коханців, дешевих убивць і тих родичів, яким бракувало фантазії. Справжні великі доми Венери давно зрозуміли: найкраща отрута не пахне мигдалем, не залишає синіх плям на губах і не змушує тіло драматично падати на підлогу під час десерту. Найкраща отрута має родовий герб, юридичне обґрунтування, благодійний фонд і кілька музикантів на прийомі.

Дім Салар отруював красою.

Дім Мор отруював страхом.

Дім Вейл отруював пам’яттю.

І коли Палац Афродіти нарешті визнав, що нижні платформи існують не лише як неприємний рядок у бюджеті, три доми зробили те, що Венера вміла найкраще: почали вдавати, що рятують цивілізацію, готуючи її чергове елегантне вбивство.

Після засідання, де дипломатія символічно зняла сукню і виявила під нею броню, старі палаци мовчали недовго. Вони взагалі не любили мовчати. Мовчання погано виглядало на фоні позолоти, а ще давало людям час думати. Думки на Венері вважалися небезпечнішими за зброю, особливо якщо виникали у нижніх секторах без попереднього схвалення Ради домів.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/venera-rai-z-kislotnoyu-posmshkoyu-b456002?c=5063434