Частина VІІ. Нижче хмар живуть скелети

Після Маскараду без масок Палац Афродіти три години поспіль намагався повернути собі гідність.

Гідність не відповідала.

Можливо, вона загубилася серед розбитих масок, які все ще лежали на підлозі центральної зали, наче уламки дуже дорогої колективної ілюзії. Можливо, її випадково виніс один із сервісних дронів разом із кришталевими скалками, залишками пелюсток і документами, які кілька домів поспіхом намагалися назвати «декоративними історичними фантазіями». А можливо, гідність Венери просто побачила відкриті канали нижніх платформ, почула перші вимоги компенсацій, глянула на Раду домів і вирішила, що їй краще емігрувати на Нептун, де хоч холодно, зате менше парфумів.

Палац жив.

Це було вже досягнення.

Його прозорі куполи світилися над золотими хмарами, оркестрові ядра грали обережну музику відновлення, а аристократи, які ще вночі стояли перед усіма з викритими масками, тепер знову ходили коридорами так, ніби нічого не сталося. Венеріанська знать мала вроджений талант до амнезії.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/venera-rai-z-kislotnoyu-posmshkoyu-b456002?c=5065329