Частина VІІІ. Астер брехала навіть правдою

Після відкриття скелетного архіву Венера оголосила траур.

Це було найцинічніше, найкрасивіше й найпередбачуваніше рішення з усіх можливих.

Палац Афродіти за одну ніч змінив золоті завіси на срібно-білі, на терасах запалили тисячі ламп пам’яті, оркестрові ядра отримали наказ грати музику «стриманої історичної скорботи», а кухні підготували траурні десерти з чорним медом і перламутровим пилом. Венера навіть горювала так, щоб у неї добре падало світло на вилиці.

У верхніх залах з’явилися аристократи в жалобному вбранні. Дім Салар обрав білі маски з тонкими тріщинами, що символізували «розкол між минулим і відповідальністю». Дім Мор прийшов у темному сріблі, ніби все ще сподівався, що чорний колір зробить їхні злочини менш помітними. Дім Вейл мовчав і носив зелений, бо Вейли навіть у траурі виглядали так, наче не оплакують мертвих, а вибирають, кого наступним записати в родову примітку.

Нижні платформи не вдягали траур.

Вони вимкнули зайве світло.

Це було значно страшніше.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/venera-rai-z-kislotnoyu-posmshkoyu-b456002?c=5066199