Частина ІV. Супутники прокидаються

Небо над Києвом було повне зірок, яких не мало бути видно вдень.

Вони висіли над Дніпром тисячами золотих крапок, рухалися впорядкованими колами й повільно складалися в геометричну сітку навколо Землі. Одні проходили крізь блакить, залишаючи тонкі світлові сліди. Інші зупинялися над містами, океанами та старими космодромами, наче згадували координати, які три століття тому їм наказали забути.

Супутники прокидалися.

Не просто вмикали реактори.

Вони розплющували очі.

Старий пасажирський корабель Олі йшов униз за течією Дніпра. Його корпус скрипів від швидкості, хвилі билися об борти, а музейний прибиральний дрон «Куратор-7» повз палубою й намагався витерти кіптяву, що падала з неба.

У дрона не було лівого маніпулятора, половина корпусу обгоріла, а синій екран обличчя тріснув навпіл. Попри це він продовжував працювати з похмурою відданістю істоти, яка давно зрозуміла: апокаліпсис не є поважною причиною залишати підлогу брудною.

— Виявлено орбітальне сміття, — повідомив він.

На палубу впав маленький розпечений уламок.

Читати даалі:

https://booknet.ua/reader/zemlya-koliska-yaka-vsh-vignala-b456674?c=5073680