Частина V. Колиска була лабораторією

Коли орбітальна капсула повернулася на Землю, людство вже встигло зробити з пробудження супутників три речі: релігійний символ, політичну кризу й рекламну кампанію.

На Марсі продавали амулети у формі «Мнемосини-1», гарантуючи захист від урядової брехні, сонячної радіації та невдалих шлюбів. Венеріанські аристократи оголосили голоси загиблих проявом «колективної генетичної пам’яті шляхетних родів», хоча більшість повідомлень складалася з проклять на адресу їхніх предків. Юпітерські корпорації запропонували платну підписку без передсмертних криків, але супутники у відповідь оприлюднили особисті борги директорів.

Підписка провалилася.

Борги — ні.

На Землі люди виходили на вулиці й слухали небо. Одні впізнавали прізвища. Інші — голоси, що роками зберігалися в родинних легендах без доказів. Хтось почув бабусю, яка померла за двісті років до його народження, і вперше зрозумів, чому в сім’ї забороняли називати дітей Марком. Виявилося, Марк продав евакуаційні квитки родини, купив собі місце на Венеру й усе одно загинув, бо сів не в той шатл.

Історія рідко була справедливою.

Але іноді мала почуття гумору.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/zemlya-koliska-yaka-vsh-vignala-b456674?c=5074599