Пролог. Андроїд у музеї старого Києва

У музеї старого Києва ніч завжди починалася о дев’ятнадцятій нуль-нуль, незалежно від того, чи було над куполом сонце, чи тільки його юридично підтверджена копія.

Справжнє небо Землі давно вважалося надто нестабільним для туристів. Воно могло раптом затягнутися хмарами, пролити дощ без попереднього бронювання або, що зовсім непристойно, нагадати людині, що природа не підписувала угоду про обслуговування. Тому над музейним Києвом працював кліматичний купол із сертифікованими світанками, ліцензованими заходами сонця й хмарами трьох рівнів декоративної тривожності.

О дев’ятнадцятій купол увімкнув захід кольору «ностальгічне золото». Дніпро під ним засяяв так, ніби ніколи не приймав у себе уламки мостів, реакторні стоки, людські надії та передвиборчі обіцянки. Старі пагорби потонули в м’якому бурштиновому світлі, а музейні гучномовці ніжним голосом повідомили:

— Шановні відвідувачі, сектор «Київ до Великого Виходу» зачиняється. Просимо не залишати особисті речі, дітей, генетичні копії та політичні переконання без нагляду.

Остання група туристів із Марса послухалася лише наполовину.

Дітей вони забрали.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/zemlya-koliska-yaka-vsh-vignala-b456674?c=5070193