Частина ІІ. Ключ із Юліним ім’ям

Уранці Київ вирішив удавати, що він місто з нормальною погодою.

Сонце висіло над дахами чисте, майже безтурботне, світло лягало на тротуари золотими смугами, люди пили каву біля вікон, вигулювали собак і сварилися через паркування так переконливо, ніби найбільшою загрозою цивілізації залишався сусідський позашляховик.

Юлія стояла біля молодої липи у дворі й дивилася на її тонкий стовбур.

Дерево прижилося.

На кількох гілках уже розгорнулося свіже листя, світло-зелене, майже прозоре. Біля коріння земля залишалася темнішою після нічного поливу. Хтось поставив поруч пластикову пляшку з водою, хоча Юлія не пам’ятала, щоб робила це сама.

Можливо, мама.

Можливо, Олександр.

Можливо, тітка Ліда організувала таємну службу догляду за деревом і тепер керувала нею з таким самим рівнем конспірації, як колись дворовими плітками.

— Ти домовляєшся з липою? — запитав Олександр за спиною.

Юлія не повернулася.

— Попереджаю, що сьогодні місто знову спробує зіпсувати нам нервову систему.

— Думаєш, дерево відповість?

— Воно вихованіше за більшість людей. Принаймні не перебиває.

Олександр став поруч. У руці він тримав дві паперові чашки. Одну простягнув їй.

Юлія обережно понюхала.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/klyuch-vd-chuzho-tish-b456684?c=5072027