Частина ІV. Шафа, яку не мали відчиняти

Шафа чекала на них четвертий день.

Не рухалася, не дзвонила, не надсилала анонімних повідомлень і не вимагала термінової відповіді, що вже робило її вихованішою за більшість людей, із якими Юлії доводилося працювати. Вона просто стояла в секторі F гуманітарного складу — висока, сіра, подряпана, з двома металевими дверцятами й замком, який надто добре підходив до чорного ключа з биркою «Тиша».

Ніхто не перевіряв.

Принаймні офіційно.

Олександр тричі заходив до електронної картки шафи, двічі просив Максима збільшити фотографію замка й одного разу серед ночі заявив, що хоче лише «подивитися на геометрію ключового отвору».

Юлія відповіла, що саме так чоловіки зазвичай починають історії, після яких доводиться викликати поліцію, слюсаря або колишню дружину.

Він образився не надовго.

Потім вони посварилися через ковдру, помирилися через відсутність другої ковдри й заснули, лежачи настільки близько, ніби тілесне тепло могло захистити від будь-яких шаф, касет і батьківських таємниць.

Не могло.

Уранці четвертого дня Ніна зателефонувала о сьомій десять.

— Є проблема.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/klyuch-vd-chuzho-tish-b456684?c=5073730