Частина І. Імена, які не поміщалися в алфавіт

На ранок після відкриття скриньки Юлія прокинулася з відчуттям, що всю ніч хтось тихо перегортав папір у сусідній кімнаті.

Вона лежала нерухомо, прислухаючись до квартири.

Холодильник працював із гідністю старого державного службовця: шумно, неефективно, але незамінно. За стіною сусід приймав душ і кашляв так трагічно, ніби вода змивала з нього останні надії на людство. Десь унизу загавкав пес, якому, судячи з інтонації, не подобалася зовнішня політика голубів.

Папір не шелестів.

Звичайно, не шелестів.

Скринька стояла в робочій кімнаті всередині захисного контейнера. Максим поставив поруч датчик вологості, камеру й табличку:

«НЕ ЧІПАТИ БЕЗ РУКАВИЧОК»

Юлія дописала під нею:

«ОЛЕКСАНДРЕ, ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ НЕ ЛИШЕ МЕНЕ»

Олександр нижче додав:

«ЮЛІЄ, Я ВМІЮ ЧИТАТИ»

Тітка Ліда, побачивши фотографію, надіслала голосове повідомлення:

— Діти, коли двоє дорослих людей спілкуються через таблички, це або шлюб, або комунальна служба. У вашому випадку різниці майже немає.

Юлія повернула голову.

Олександр спав на боці, обличчям до неї.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/lipa-shcho-pamyatala-nash-mena-b457305?c=5082784