Частина ІХ. Записка батька

Оригінальний конверт привезли до Києва в металевій коробці з-під печива.

Не в архівному контейнері з контролем вологості.

Не в спеціальному вогнетривкому футлярі.

Не навіть у пластиковій папці, яку Максим визнав би хоча б тимчасово пристойною.

У круглій коробці, на кришці якої досі усміхалася намальована данська родина, очевидно, не підозрюючи, що замість масляного печива всередині перевозять старі міські вироки, батьківську провину й потенційну причину ще кількох сімейних катастроф.

— Це блюзнірство, — сказав Максим, оглядаючи коробку.

— Це логістика, — відповіла тітка Ліда. — Печиво люди крадуть. Порожні коробки з-під печива всі вважають набором для шиття й не чіпають.

— Я чіпаю.

— Ти технічна людина. У вас особлива форма недовіри до побуту.

Коробку передала одна з учасниць мережі «Листоноша». Жінка назвалася Третьою передачею, відмовилася заходити до квартири й залишила пакунок біля під’їзду лише після того, як Олександр особисто підтвердив отримання кодовою фразою.

Кодову фразу обрала тітка Ліда:

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/lipa-shcho-pamyatala-nash-mena-b457305?c=5089700