Частина Х. Липа, що пам’ятала наші імена

Список із десятьма прізвищами лежав на кухонному столі між недопитою кавою, тарілкою сирників і фікусом Степаном, який останнім часом опинився настільки близько до основних подій, що Юлія серйозно думала внести його до штатного розпису архіву.

Щоправда, Степан не давав згоди.

Після четвертої книги це вважалося вагомим аргументом.

На верхньому рядку списку було ім’я Надії Руденко.

Нижче — Артем Білий.

Катерина Лозова.

Сергій Гайдук.

Ще четверо людей, історії яких архів устиг торкнутися лише краєм.

І останні два рядки:

Юлія.

Олександр.

Поруч із ними рукою Софії було написано:

«ПОВЕРНУТИ НЕ ЯК СИМВОЛИ. ПОВЕРНУТИ ЯК ЖИВИХ».

Юлія перечитала фразу вчетверте.

Олександр сидів навпроти й мовчки їв сирник.

— Ти можеш хоча б удавати, що ця фраза тебе хвилює? — запитала вона.

— Хвилює.

— Ти їси.

— Це не взаємовиключні процеси.

— Ми в списку людей, яких треба повернути місту.

— Я голодний у списку людей, яких треба повернути місту.

— Сашо.

— Юлю.

Він відрізав наступний шматок.

Тітка Ліда, яка стояла біля плити, схвально кивнула.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/lipa-shcho-pamyatala-nash-mena-b457305?c=5090491