Чоловіки, жінки, тирани і ще один дуже поганий вибір

Після Накаара Кайра Велн почала підозрювати, що артефакт має не лише дивну фізику, а й вкрай поганий смак у терапії.

Замість того щоб дати їй бодай кілька днів на нормальний сон, добру їжу й усвідомлення того факту, що вона тепер буквально носить під шкірою технологію, за яку цивілізації охоче продавали б континенти разом із населенням, артефакт поводився як найгірший різновид залежності: мовчав, коли вона його лаяла, і починав пульсувати саме в ті моменти, коли їй майже вдавалося вмовити себе, що все ще перебуває у владі тверезого розуму.

Ліорен, звісно, помічала це.

Вона помічала майже все, що варте уваги, і ще кілька речей, які люди зазвичай вважають надто особистими, щоб їх помічали інші. Кайра прожила в Накаарі трохи довше, ніж спершу збиралася, і цей час приніс їй кілька приємних дрібниць: пристойний одяг, корисні чутки, три імена контрабандистів, два фальшиві доступи до приватних зібрань, новий борг, від якого було складно відмовитися, і все менш комфортне відчуття, що Ліорен одночасно рятує її, використовує і, можливо, робить щось ще небезпечніше — починає подобатися.

Це Кайру дратувало.

Найбільше її в людях дратувала здатність ускладнювати хороші плани самим фактом привабливості.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/mislivicya-na-ulamkah-chasu-b453677?c=5022015