Частина ІХ. Поганий день для людожерів і чудовий день для дронів

Найбільш принизливі революції починаються не з фанфар.

Вони починаються з того незручного моменту, коли люди, які роками вважали себе порядком світу, раптом бачать, що світ чудово рухається і без їхнього дозволу. Ще гірше — коли рухається краще. Особливо якщо цей рух організовує жінка, яку вчора дехто хотів урочисто подати з цитрусовою сіллю, а сьогодні вона стоїть у серці давнього комплексу, тримає аварійний командний доступ і дивиться на місцеву еліту так, ніби оцінює, кого посадити за стіл, а кого — чистити рибу до кінця життя.

Для Нара-7 це був поганий день.

Для бойових дронів — чудовий.

Для Лєї Вальмор — майже терапевтичний.

У залі ядра було холодніше, ніж у джунглях, і саме це їй подобалося. Холод змушує речі бути точнішими. Без запаху квітів, без липкої вологи, без цього тропічного флірту природи, яка весь час робить вигляд, що хоче тебе поцілувати, хоча насправді давно прикидає, чи можна зручно перетравити. Тут усе було чесніше: метал, світло, пил, дроти, старі протоколи і машини, яким давно набридло терпіти людську самодіяльність.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/podavati-garyachoyu-b453583?c=5020317