Частина ІV. Погані звички вождя і ще гірші звички мандрівниці

У людей, які довго звикають наказувати, з’являються особливі погані звички.

Вони починають вірити, що тиша в кімнаті виникає завдяки їхній мудрості, а не завдяки тому, що всі інші просто втомилися сперечатися. Вони плутають покірність зі згодою, страх із повагою, а коротку відсутність катастрофи — з особистою заслугою. Вони вважають, що контроль — це природний стан світу, а не дорогий і крихкий реквізит, який потрібно постійно лагодити людськими руками, кров’ю, міфами й, за потреби, чужими шийними хребцями. Особливо це стосується чоловіків, які сидять трохи вище за інших, мають сильні плечі, поганий характер і натовп людей, готових назвати їхню дурість долею.

У Рагга були всі симптоми.

У Лєї Вальмор, якщо вже бути чесними, теж.

Вона мала звичку копатися там, де і без неї ось-ось рвоне. Не тому, що не вміла обирати безпечний шлях. Навпаки, безпечні шляхи вона бачила дуже добре. Просто їй ніколи не вистачало терпіння поважати їх достатньо довго. Її слабкістю були системи, що тріщали під власною вагою, — імперії, династії, корпоративні ради, шлюби, секти, міжпланетні угоди й усі інші форми людського колективного самозаспокоєння.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/podavati-garyachoyu-b453583?c=5020301