Частина VІ. Наречена апокаліпсису

Після храму Нара-7 почала дивитися на Лею інакше.

Раніше в її бік дивилися як на дивину, здобич, трофей, священну помилку з хорошими ногами і незручним характером. Тепер у поглядах з’явилося щось нове, важче, небезпечніше й, якщо вже бути чесними, значно корисніше для виживання. Люди дивилися на неї так, як дивляться на ключ, який раптом виявився не просто коштовною прикрасою, а єдиною річчю, здатною відчинити двері до голоду, влади, спасіння, скарбів і чужої ганьби. В племені, де будь-яке велике свято легко переходило у розділ майна, релігійну істерику або дуже погано прихований канібалізм, така зміна статусу була майже формою коронації. А майже коронації, як відомо, небезпечніші за справжні. На справжніх хоч правила більш-менш прописані.

Рагг повернувся з храму мовчазніший, ніж раніше.

Не тихіший. Не м’якший. Саме мовчазніший. У ньому стало менше зовнішньої розкоші й більше тієї внутрішньої напруги, яка буває в сильних чоловіків після зустрічі з чимось вищим за їхню власну самозакоханість. Він уже не міг робити вигляд, що контролює всі сили цього острова тільки тому, що тут народився, переміг кількох суперників і навчився добре стояти біля вогню.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/podavati-garyachoyu-b453583?c=5020310