Епілог. Курорт, де гості почуваються трохи нервово

Лея Вальмор не полетіла з Нара-7 одразу.

Теоретично вона могла.

У неї був храм, що виявився не храмом, а знервованим військовим комплексом із гострим характером і ще гострішими протоколами. У неї був Сторож — старий бойовий ШІ, який пережив колонію, її смерть, її деградацію в релігію, кілька століть людського ідіотизму і тепер дивився на все навколо з тією втомленою зневагою, яка робить машини майже шляхетними. У неї були дрони, тунелі, запаси, арсенал, карта узбережжя і достатньо влади, щоб вирізати собі дорогу звідси навіть крізь дуже впертий спротив. У неї був Ікар, який, хоч і страждав із гідністю образливо розумного співрозмовника, усе ще лишався її корабельним інтелектом і без упину нагадував, що взагалі-то десь зовні стоїть пошкоджений зореліт, а його пряме призначення — не спостерігати за становленням тропічної монархії, а все ж повернутися в космос.

Тобто можливість піти була.

Але Лея, як і всі люди з поганими звичками, мала одну особливість: якщо їй уже вдавалося перетворити пастку на трон, вона не поспішала вставати.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/podavati-garyachoyu-b453583?c=5020320