Ласкаво просимо до Хронік Забутих Галактик
- місця, де космос знову згадує своє минуле.
Уяви простір, де світло зірок долинає із запізненням у мільйони років, а кожен фотон приносить історію про світ, якого вже не існує. Саме тут, серед туманностей, що згасають, і уламків цивілізацій, що колись осягали безсмертя, народжується наш архів. Ми не просто збираємо фантастичні оповідання — ми відроджуємо пам’ять Всесвіту, розплутуємо вузли космічного часу, вплітаємо в одне полотно тисячі загублених голосів.
Хроніки Забутих Галактик — це брама у світи, покинуті та величні, розбиті й незбагненні.
Тут ти знайдеш історії про мисливців за технологіями, що вижили після загибелі своїх зірок… про міста, що ковзають у міжвимірні провалля… про експедиції, які виходять за межі людської уяви… про штучні розуми, котрим більше нікого охороняти, крім пустоти… про мандрівників, що шукають не скарби, а відповіді.
Тут усе дихає атмосферою великого післязавтра:
— сотні систем, що збереглися тільки в уламках;
— планети, де природа і технологія переплелися у небезпечні симбіози;
— культури, чий останній подих завис у вакуумі;
— космічні простори, де тиша гучніша за крик.
Ми створюємо не просто тексти — ми реконструюємо Всесвіти. Кожне оповідання — це фрагмент зниклої карти, кристал пам’яті, який ще тримає в собі тепло колишнього життя. Від тебе потрібно лише одне: сміливість. Сміливість ступити в безмежжя, де логіка тане, а фантазія переходить у реальність.
Вітаємо у просторі, де починається твоя власна одіссея.
Занурюйся. Читай. Подорожуй.
Галактики чекають, щоб їх згадали знову.
Народжені на стиках галактик - частина III.Архів шовних картНіч на Вузлі була лише домовленістю. Ліра лежала в ліжку, дивлячись у стелю, й слухала цей гул. На її зап’ясті ... Читати далі » |
Народжені на стиках галактик - частина IIТі, хто чує тріщиниМедичний модуль завжди пах однаково: стерильністю, металом і ледь вловимою нотою втоми. Так пахли місця, де люди намагалися виправити те, що Всесвіт робив на свій розсуд. Ліра стояла в коридорі, де підлога світилася бляклим білим світлом, і чекала, поки загориться її номер на панелі виклику. Орен, всупереч здорово ... Читати далі » |
Народжені на стиках галактик - частина IВузол не мав справжнього ранкуНа планетах ранок означав зміну світла: зоря повільно підіймалася над горизонтом, розмазуючи по небу теплі кольори. На станції ранком вважали той час, коли алгоритми освітлення переводили коридори з «нічного режиму» на «робочий»: лампи ставали яскравішими, голограмні вивіски на торгових вулицях запалювалися одночасно ... Читати далі » |
Народжені на стиках галактик - прологДіти, яких не мало бутиВсесвіт ніколи не був суцільним. Спочатку були просто галактики — розкидані, віддалені, байдужі одна до одної, як міста, між якими ніхто ніколи не будує доріг. Потім прийшли ті, хто назвав себе Інженерами Тканини. Вони сказали: відстані — це хвороба, а пустота ... Читати далі » |
Живі уламки цивілізації - епілогДіти швівСпершу ніхто не помітив, коли історія перестала бути легендою УрокКлас був звичайний. Не зореліт, не орбітальна платформа, не храм Поля чи анти-Поля. |
Живі уламки цивілізації - частина XМісто, яке вмирало двічіПланета виглядала спокійною. Трохи завеликий океан, кілька материків, пара світлих хмарових поясів, звичайна жовта зірка. — На вигляд — курорт, — оцінив Рей, витягуючись у кріслі й позіхаючи. — Сподіваюсь, у «міста-примари» хоча б є но ... Читати далі » |
Живі уламки цивілізації - частина IXСвіт, який пам’ятає те, чого не булоСпочатку була тільки білизна. Не світло — бо не було джерела. Просто рівне, глибоке ніщо, в якому повільно виринали лінії. ... Читати далі » |
Живі уламки цивілізації - частина VIIIГлобальна зміна та перша битва
Мертва Тиша залишалася на планеті, як спадок давно забутого світу. Рей сидів за пультом, перевіряючи навігаційні дані. — Слухай, — сказав він, повертаючись до Лари, — де це ми взагалі? ... Читати далі » |
Живі уламки цивілізації - частина VIIПробудження Поля та перший знак війни
Всесвіт більше не був тихим. Після того як Лара закрила всі видимі фрагменти Поля в секторі, тиша настала лише на кілька годин. А потім… прокинувся. Рей прокинувся першим — від дивного, глухого стуку. |
Живі уламки цивілізації - частина VIМаяк, що пам’ятає Морок
|