Епілог. Серце Сонячної системи, або інструкція з неправильного щастя

Щасливий кінець не настав.

Це було перше, що Макс Орлик зрозумів після Плутона.

Він прокинувся на борту «Непристойної Надії» від того, що корабель стогнав, Гектор сварився з системою вентиляції, а Лія спала поруч у кріслі так, ніби могла прокинутися, вбити трьох людей, поцілувати четвертого й знову заснути без зайвого драматизму.

Щасливі кінці уявляються інакше.

Там, мабуть, має бути м’яке світло, мирна музика, урочистий захід сонця, можливо, хтось стоїть на тлі зоряного неба й каже: «Ми зробили це». У житті ж усе було значно чесніше: у корабля відвалювалася ліва маневрова панель, у Макса боліли ребра, на підлозі лежала шкарпетка невідомого походження, а на центральному екрані миготіло повідомлення:

«Нагадування: ви досі маєте неоплачений штраф за неправильне паркування біля Сатурна».

— Гекторе, — хрипко сказав Макс. — Ми врятували Сонячну систему. Можна хоч один ранок без штрафів?

— Ні, — відповів Гектор. — Бюрократія переживе тепло, холод, любов, смерть, бунти, богів, Серце Сонячної системи й будь-які ваші романтичні спроби назвати хаос долею. Вона — справжній фінальний бос.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/avtostopom-po-sonyachni-sistem-b453897?c=5034123