Сироти розірваних орбіт - пролог
Орбіти не рвуться. Рвуться нерви
Орбітальний вузол «Кеплер-Рій» звучав так, ніби Всесвіт намагався прикинутися офісом: гул вентиляції, тонкі клацання реле, шурхіт шторок на ілюмінаторах і рівний, майже лагідний бас гравітаційних компенсаторів. У цій музиці було щось заспокійливе, як у старому холодильнику на кухні: поки він бурчить, ніхто не думає про те, що всередин
...
Читати далі »
