Ті, хто навчився жити в руїнах Всесвіту - епілог

Руїни не зникли — просто стали домом

Вузол не святкував. Він не вмів. Він просто працював — рівніше, тихіше, без звичного апетиту до чужих імен. Пульсація стала схожою на буденний звук у стіні, до якого звикаєш і з часом навіть дякуєш: не тому, що любиш шум, а тому, що він означає — будинок ще тримається.

... Читати далі »

Ті, хто навчився жити в руїнах Всесвіту - частина X

Жити в руїнах — це не героїзм, це звичка

Вузол бився так, ніби мав право на паніку. І, на жаль, мав: він тримав на собі не просто уламки орбіт і шви простору — він тримав звичку Всесвіту не розсипатися остаточно. Це звучить шляхетно, доки не дізнаєшся, чим саме він платив за цю шляхетність: не металом, не паливом, не магією — ... Читати далі »