Ті, хто навчився жити в руїнах Всесвіту - частина IX

Опорний вузол і його голод

В один момент дорога перестала бути дорогою й стала проханням. Не проханням від людей — від простору. Наче сам сектор, затиснутий між уламками станцій і обірваними маршрутами, шепотів: “не йдіть сюди без причини, бо причини тут списують першими”.

Лада відчула це ... Читати далі »

Ті, хто навчився жити в руїнах Всесвіту - частина VIII

Ті, хто сміється першим, живе довше

Вони йшли туди, де маршрути соромилися власних табличок, а шви реальності вже не прикидалися декоративними. Після смітника богів простір здавався навіть… простішим: не тому, що став добрішим, а тому, що перестав удавати сервіс. Тут не було “ласкаво просимо”, не було “права на перегляд”, не б ... Читати далі »