Епілог. Імена, яким потрібна дорога

Через три тижні після того, як стара липа перестала виконувати обов’язки міського суду, меморіалу, поштового відділення, служби моральної оцінки населення й несанкціонованої рекламної площі, вона нарешті повернулася до свого основного заняття.

Росла.

Це всіх трохи розчаровувало.

Людство взагалі погано переносить об’єкти, які після великої історичної ролі просто продовжують біологічне існування. Якщо дерево пережило війну, чужі імена, ножі, стрічки, картки «герой», «зрадник» і кілька поколінь місцевої плітки, від нього вже підсвідомо чекають принаймні пророцтва.

Липа не пророкувала.

Не світилася.

Не скидала листя у формі літер.

Не вказувала гілкою напрямок справедливості.

За останнім повідомленням Софії, вона мала кілька сухих гілок, потребувала обережного догляду й була оточена людьми, кожен із яких вважав себе фахівцем із дерев приблизно з тієї самої причини, з якої користувачі соціальних мереж після двох дописів ставали експертами з міжнародної політики, медицини, артилерії й чужих шлюбів.

Юлія дивилася на нову фотографію дерева за ранковою кавою.

На знімку вже майже не читалися їхні імена.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/lipa-shcho-pamyatala-nash-mena-b457305?c=5094119