16:30 Місто, яке писало нам листи - частина І | |
Частина І. Пошта для мертвих і впертихПерший лист не прийшов наступного дня. Це було найгірше. Юлія завжди вважала, що очікування — це форма психологічного тероризму, яку людство чомусь досі не внесло до міжнародних конвенцій. Особливо очікування після фрази: “Перший лист уже в дорозі. Не всі адресати зрадіють.” Такі повідомлення не мали права залишати людину в побуті. Вони мали або одразу вибухати драмою, або офіційно вибачатися й переходити в категорію поганих жартів. Але ні. Місто, яке писало їм листи, очевидно, мало талант до пауз. Воно кидало речення в серце, а потім ішло пити чай десь у метафізичному під’їзді, даючи їм самим здогадуватися, скільки саме болю входить у слово “дорога”. Після конверта без марки квартира змінилася. Ніби нічого особливого не сталося: стіни залишилися тими самими, чашки не почали левітувати, фікус Степан не заговорив голосом покійного листоноші, хоча Юлія вже не була певна, що це повністю неможливо. Але в повітрі з’явилася нова напруга. Тонка. Паперова. Така, яку можна порізати пальцем, якщо необережно провести по краю. Читати далі: https://booknet.ua/reader/msto-yake-pisalo-nam-listi-b456006?c=5059695 | |
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |