15:15 Місто, яке писало нам листи - частина ІІІ | |
Частина ІІІ. Тітка Ліда і поштовий трибуналТітка Ліда приїхала до них у суботу о дев’ятій ранку з двома пакетами, старою папкою на зав’язках і таким обличчям, ніби збиралася не в гості, а на засідання військового трибуналу проти всесвітньої дурості. Першим пакетом вона вдарила Олександра по руках, коли той спробував допомогти. — Не чіпай, — сказала вона. — Тут пиріжки. Вони пережили дорогу, київську маршрутку, одного чоловіка з рюкзаком і мою ненависть до вашого ліфта. Не треба їм ще й чоловічої ініціативи. — Доброго ранку, тітко Лідо, — сказав Олександр. — Ранок буде добрий, якщо ви їли. — Ми... — Не бреши. У тебе обличчя голодного інженера душі. Це страшне видовище: людина ще жива, але вже хоче все лагодити й нічого не розуміє. Юлія стояла в коридорі в светрі Олександра, з чашкою чаю в руці й волоссям, зібраним так, ніби воно теж брало участь у розслідуванні, але на умовах повного хаосу. — Тітко Лідо, ти казала, що просто заїдеш. — Я й заїхала. Просто “заїхати” — поняття широке. Можна заїхати на чай, можна заїхати людині по голові правдою. Я сьогодні універсальна. Другий пакет вона поставила на підлогу. Читати далі: https://booknet.ua/reader/msto-yake-pisalo-nam-listi-b456006?c=5061727 | |
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |