15:15
Місто, яке писало нам листи - частина ІІІ
Місто, яке писало нам листи - частина ІІІ

Частина ІІІ. Тітка Ліда і поштовий трибунал

Тітка Ліда приїхала до них у суботу о дев’ятій ранку з двома пакетами, старою папкою на зав’язках і таким обличчям, ніби збиралася не в гості, а на засідання військового трибуналу проти всесвітньої дурості.

Першим пакетом вона вдарила Олександра по руках, коли той спробував допомогти.

— Не чіпай, — сказала вона. — Тут пиріжки. Вони пережили дорогу, київську маршрутку, одного чоловіка з рюкзаком і мою ненависть до вашого ліфта. Не треба їм ще й чоловічої ініціативи.

— Доброго ранку, тітко Лідо, — сказав Олександр.

— Ранок буде добрий, якщо ви їли.

— Ми...

— Не бреши. У тебе обличчя голодного інженера душі. Це страшне видовище: людина ще жива, але вже хоче все лагодити й нічого не розуміє.

Юлія стояла в коридорі в светрі Олександра, з чашкою чаю в руці й волоссям, зібраним так, ніби воно теж брало участь у розслідуванні, але на умовах повного хаосу.

— Тітко Лідо, ти казала, що просто заїдеш.

— Я й заїхала. Просто “заїхати” — поняття широке. Можна заїхати на чай, можна заїхати людині по голові правдою. Я сьогодні універсальна.

Другий пакет вона поставила на підлогу.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/msto-yake-pisalo-nam-listi-b456006?c=5061727

Категорія: Місто, яке писало нам листи | Переглядів: 93 | Додав: alex_Is | Теги: доросла любов, Юлія, Олександр, листи, память, міста які нас памятають, війна, поштовий трибунал, Максим, батько Олександра, кохання, коробка 174, майстерня, стара липа, сарказм, Покровськ, чорний гумор, еротичний підтекст, поштова скринька, тітка Ліда | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar