Частина VІІІ. Трикутник, у якому ревнощі мають кігті, розум і дуже поганий характер

Після таємної лабораторії, хворого серцевинного припливу і дуже переконливого доказу того, що людська наука залишається формою сексуального збудження для тих, кому слід було б заборонити працювати з живою матерією без нагляду трьох відповідальних хижаків, Карат-9 на деякий час став тихішим.

Не безпечнішим.

Не добрішим.

Просто тихішим так, як стає тихішим поранений організм, коли вирішує, чи йому ще є сенс дихати поруч із джерелом болю.

Ця тиша лякала Рею значно більше, ніж прямий гуркіт бою. З війною хоча б усе було чесніше: вибух, постріл, атака, відступ, рапорт про ще одну діру в людській моралі. А от коли тиша проходить через корені, воду й запахові вузли, як повільний перегляд власної пам’яті, ти починаєш розуміти, що світ довкола не просто виживає — він робить висновки. А висновки живої планети рідко бувають комфортними для тих, хто любить вважати себе вінцем розуму й господарем інструкцій.

Після тієї ночі, коли вони втримали хворий фрагмент припливу не технікою, а собою, усе між трьома остаточно перестало бути хоча б удавано простим.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-ne-probacha-vdruge-b456011?c=5066247