Епілог. Мир, який уже не можна вкрасти в контейнері з гуманітаркою

Після другого вироку небо над Карат-9 стало підозріло чистим.

Це не було знаком безпеки. Радше видом космічної образи. Так виглядає простір, коли велика цивілізація щойно отримала ляпас від живої планети, змушена була підняти свій прекрасний шатл назад на орбіту і тепер намагається зібрати гідність у формулювання, де слова “тимчасова пауза в оцінюванні” мають прикрити очевидне: вас щойно не пустили. І не тому, що ви недостатньо важливі. А тому, що для місця, куди ви сунулися зі своєю хронічною любов’ю до протоколів, ви виявилися надто тупими, щоб відрізнити поріг від запрошення.

«Асторія» трималася високо. Достатньо високо, щоб не тригерити новий сплеск пам’яттєвого гніву в мережі, і достатньо близько, щоб усі на землі відчували її присутність як занозу між лопатками. Орбітальна адміністрація не пішла. Вона просто відсунулася на ту дистанцію, де можна ще вдавати, ніби нічого остаточно не вирішено, а відтак усе ще можна врятувати наступним правильним документом.

Карат-9 не довіряв відстаням.

Надто добре знав, що люди люблять починати з дистанції саме тоді, коли шукають кращий кут для нового входу.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-ne-probacha-vdruge-b456011?c=5069253