Частина VІІ. Коли дипломатичний імунітет не поширюється на коріння

Тарен Гольт вимагав дипломатичного імунітету вже двадцять сім хвилин.

Перші п’ять він вимовляв це спокійно, з тією кам’яною переконаністю, яку військові зазвичай плутають із моральною правотою. Наступні десять — голосно. Потім перейшов на погрози, посилання на міжзоряні конвенції та особливий різновид юридичної істерики, що виникає в людини, коли Всесвіт раптом не визнає її посвідчення.

Коренева мембрана в ізольованому модулі терпляче слухала.

Щоразу, коли Гольт повторював:

— Я маю дипломатичний імунітет!

вона відтворювала його власний голос із запису гуманітарної операції:

— Молоді місцеві особини визначені пріоритетними цілями.

Гольт відповідав:

— Це вирване з контексту!

Мембрана нагадувала:

— Контрольована демонстрація загрози потребує переконливих втрат з обох сторін.

Гольт кричав:

— Я виконував наказ Ради!

І тоді коріння показувало зображення Саїра, який відштовхує пораненого людського водія з-під удару дрона.

На двадцять восьмій хвилині колишній командувач місії попросив вимкнути стіну.

На двадцять дев’ятій — запропонував угоду.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-vchitsya-polyuvati-na-diplomatv-b456682?c=5076498