Частина ІІІ. Мертві повертаються без дозволу на посадку

Першим із дощу піднявся той, кого клан поховав сім місяців тому.

Його звали Тарен.

Лада не знала цього імені, коли побачила його очима архіву. Тоді перед нею була лише молода постать, що формувалася між камінням старого поховального сектора: вода збиралася в обриси м’язів, коріння створювало кістки, дрібні спори натягували напівпрозору шкіру, а світло серцевинного припливу повільно запалювало зіниці.

Тепер вона знала.

Ім’я прийшло разом із чужою пам’яттю.

Тарен. Молодий доглядач межових гнізд. Загинув під час дипломатичної провокації, коли людські дрони, замасковані під місцевих істот, атакували конвой. Його смерть мала стати доказом варварства клану. У міжзоряних звітах він пройшов як «невстановлений біологічний суб’єкт, втрачений унаслідок контактного інциденту».

Бюрократія вміла перетворити особистість на словесну калюжу швидше, ніж Карат-9 — калюжу на особистість.

Коли Рея, Лада, провідниця й Марк дісталися до поховального сектора, Тарен уже стояв біля власного каменя.

Дощ ішов крізь нього.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-shcho-pamyata-kozhen-bur-b457301?c=5084400