Частина Х. Планета вирішує, що робити зі своєю пам’яттю

Карат-9 не відповів докторці Меріл Ест.

У цьому й полягала перша проблема.

Друга полягала в тому, що люди дуже погано переносили мовчання, особливо якщо вже встигли вкласти кілька мільярдів кредитів у технологію, яка мала переконати мовчазну сторону сказати саме те, що потрібно інвесторам.

Четвертий корабель «Меморіум Системз» завис за живою орбітальною межею й не рухався.

Три інші судна відступали.

Повільно.

З тією особливою образливою повільністю, з якою великі структури виконують вимогу, коли хочуть одночасно підкоритися й показати, що це сталося винятково через їхню надзвичайну шляхетність.

Десантні капсули підняли назад.

Пошкоджений флагман відходив на резервній тязі.

Стабілізаційні модулі мовчали.

Коріння в атмосфері відпустило їх, але не зникло. Воно залишалося тонкою живою сіткою, яка тепер стежила не за походженням кораблів, а за їхньою поведінкою.

Не людина.

Не чужий.

Не корпорація.

Дія.

Намір.

Після відмови — наступний крок.

Карат-9 нарешті перестав судити види оптом.

Що, з погляду Реї, було величезним моральним прогресом для планети й відверто принизливим досягненням на тлі того, що значна частина людських урядів досі не навчилася того самого.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-shcho-pamyata-kozhen-bur-b457301?c=5090424